Псалми 139
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Господи, искусил мя еси и познал мя еси: ты познал еси седание мое и востание мое.
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
Ты разумел еси помышления моя издалеча:
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
стезю мою и уже мое Ты еси изследовал и вся пути моя провидел еси.
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
Яко несть льсти в языце моем: се, Господи, Ты познал еси
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
вся последняя и древняя: Ты создал еси мя и положил еси на мне руку Твою.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
Удивися разум Твой от мене, утвердися, не возмогу к нему.
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Камо пойду от Духа Твоего? И от лица Твоего камо бежу?
Аще взыду на небо, Ты тамо еси: аще сниду во ад, тамо еси. (Sheol h7585)
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
Аще возму криле мои рано и вселюся в последних моря,
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
и тамо бо рука Твоя наставит мя, и удержит мя десница Твоя.
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
И рех: еда тма поперет мя? И нощь просвещение в сладости моей.
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
Яко тма не помрачится от Тебе, и нощь яко день просветится: яко тма ея, тако и свет ея.
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
Яко Ты создал еси утробы моя, восприял мя еси из чрева матере моея.
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
Исповемся Тебе, яко страшно удивился еси: чудна дела Твоя, и душа моя знает зело.
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
Не утаися кость моя от Тебе, юже сотворил еси в тайне, и состав мой в преисподних земли.
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
Несоделанное мое видесте очи Твои, и в книзе Твоей вси напишутся: во днех созиждутся, и никтоже в них.
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
Мне же зело честни быша друзи Твои, Боже, зело утвердишася владычествия их:
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
изочту их, и паче песка умножатся: востах, и еще есмь с Тобою.
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
Аще избиеши грешники, Боже: мужие кровей, уклонитеся от мене.
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
Яко ревниви есте в помышлениих, приимут в суету грады Твоя.
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
Не ненавидящыя ли Тя, Господи, возненавидех, и о вразех Твоих истаях?
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
Совершенною ненавистию возненавидех я: во враги быша ми.
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
Искуси мя, Боже, и увеждь сердце мое: истяжи мя и разумей стези моя:
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
и виждь, аще путь беззакония во мне, и настави мя на путь вечен.
