Псалми 139
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Господе! Ти ме кушаш и знаш.
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
Ти знаш кад седам и кад устанем; Ти знаш помисли моје издалека;
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
Кад ходим и кад се одмарам, Ти си око мене, и све путеве моје видиш.
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
Још нема речи на језику мом, а Ти, Господе, гле, већ све знаш.
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
Састраг и спред Ти си ме заклонио, и ставио на ме руку своју.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
Чудно је за ме знање Твоје, високо, не могу да га докучим.
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Куда бих отишао од духа Твог, и од лица Твог куда бих побегао?
Да изађем на небо, Ти си онде. Да сиђем у пакао, онде си. (Sheol h7585)
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
Да се дигнем на крилима од зоре, и преселим се на крај мора:
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
И онде ће ме рука Твоја водити, и држати ме десница Твоја.
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
Да кажем: Да ако ме мрак сакрије; али је и ноћ као видело око мене.
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
Ни мрак неће замрачити од Тебе, и ноћ је светла као дан: мрак је као видело.
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
Јер си Ти створио шта је у мени, саставио си ме у утроби матере моје.
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
Хвалим Те, што сам дивно саздан. Дивна су дела Твоја, и душа моја то зна добро.
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
Ниједна се кост моја није сакрила од Тебе, ако и јесам саздан тајно, откан у дубини земаљској.
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
Заметак мој видеше очи Твоје, у књизи је Твојој све то записано, и дани забележени, кад их још није било ниједног.
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
Како су ми недокучиве помисли Твоје, Боже! Како им је велик број!
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
Да их бројим, више их је него песка. Кад се пробудим, још сам с Тобом.
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
Да хоћеш, Боже, убити безбожника! Крвопије, идите од мене.
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
Они говоре ружно на Тебе; узимају име Твоје узалуд непријатељи Твоји.
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
Зар да не мрзим на оне, који на Те мрзе, Господе, и да се не гадим на оне који устају на Тебе?
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
Пуном мрзошћу мрзим на њих; непријатељи су ми.
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
Окушај ме, Боже, и познај срце моје, испитај ме, и познај помисли моје.
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
И види јесам ли на злом путу, и води ме на пут вечни.
