< Псалми 139 >

1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
برای رهبر سرایندگان. مزمور داوود. ای خداوند، تو مرا آزموده و شناخته‌ای.
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
تو از نشستن و برخاستن من آگاهی. فکرهای من از تو پوشیده نیست.
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
تو کار کردن و خوابیدن مرا زیر نظر داری و از همهٔ راهها و روشهای من باخبر هستی.
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
حتی پیش از آنکه سخنی بر زبان آورم تو آن را می‌دانی.
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
مرا از هر سو احاطه کرده‌ای و دست محافظ خود را بر من نهاده‌ای.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
شناختی که تو از من داری بسیار عمیق است و من یارای درک آن را ندارم.
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
از روح کجا می‌توانم بگریزم؟ از حضور تو کجا می‌توانم بروم؟
8 Якщо я на небо зійду́, — то Ти там, або постелю́ся в шео́лі — ось Ти! (Sheol h7585)
اگر به آسمان صعود کنم، تو در آنجا هستی؛ اگر به اعماق زمین فرو روم، تو در آنجا هستی. (Sheol h7585)
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
اگر بر بالهای سحر سوار شوم و به آن سوی دریاها پرواز کنم،
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
در آنجا نیز حضور داری و با نیروی دست خود مرا هدایت خواهی کرد.
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
اگر خود را در تاریکی پنهان کنم یا روشنایی اطراف خود را به ظلمت شب تبدیل کنم،
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
نزد تو تاریکی تاریک نخواهد بود و شب همچون روز روشن خواهد بود. شب و روز در نظر تو یکسان است.
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
تو همۀ اعضای ظریف درون بدن مرا آفریدی؛ تو مرا در رَحِم مادرم در هم تنیدی.
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
تو را شکر می‌کنم که مرا اینچنین شگفت‌انگیز آفریده‌ای! با تمام وجود دریافته‌ام که کارهای تو عظیم و شگفت‌انگیز است.
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
وقتی استخوانهایم در رحم مادرم به دقت شکل می‌گرفت و من در نهان نمو می‌کردم، تو از وجود من آگاه بودی؛
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
حتی پیش از آنکه من به وجود بیایم تو مرا دیده بودی. پیش از آنکه روزهای زندگی من آغاز شود، تو همهٔ آنها را در دفتر خود ثبت کرده بودی.
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
خدایا، چه عالی و چه گرانبها هستند نقشه‌هایی که تو برای من داشته‌ای!
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
حتی قادر به شمارش آنها نیستم؛ آنها از دانه‌های شن نیز بیشترند! هر روز که از خواب بیدار می‌شوم کماکان خود را در حضور تو می‌بینم.
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
خدایا، بدکاران را نابود کن! ای جنایتکاران از من دور شوید!
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
خداوندا، آنان دربارهٔ تو سخنان زشت بر زبان می‌آورند و به تو کفر می‌گویند.
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
پس ای خداوند، آیا حق ندارم از کسانی که از تو نفرت دارند، متنفر باشم؟
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
آری، از آنها بسیار متنفر خواهم بود و دشمنان تو را دشمنان خود تلقی خواهم کرد!
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
خدایا، مرا بیازما و دلم را بشناس؛ مرا امتحان کن و افکار پریشانم را بدان.
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
ببین آیا فساد و نادرستی در من هست؟ تو مرا به راه حیات جاوید هدایت فرما.

< Псалми 139 >