Псалми 139
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Til songmeisteren; av David; ein salme. Herre, du ransakar meg og kjenner meg.
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
Um eg sit eller stend upp, so veit du det, du skynar min tanke langan veg.
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
Mi gonga og lega røyner du ut, og alle mine vegar kjenner du grant.
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
For det er inkje ord på mi tunga - sjå, Herre, du kjenner det alt til fullnads.
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
Bak og framme held du ikring meg, og du legg di hand på meg.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
Slik kunnskap er meg for underleg, han er for høg, eg kann ikkje greida honom.
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Kvar skal eg fara frå din ande, og kvar skal eg fly ifrå ditt andlit?
For eg upp til himmelen, so er du der, og reidde eg seng i helheimen, sjå, der er du og. (Sheol h7585)
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
Tek eg vengjerne til morgonroden, slo eg meg ned ved ytste havet,
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
di hand vilde leida meg ogso der, og di høgre hand vilde halda meg fast.
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
Og sagde eg: «Myrker løyne meg, og ljoset verte natt ikringum meg, »
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
so vilde ikkje heller myrkret gjera noko myrkt for deg, og natti vilde vera ljos som dagen, myrkret vilde vera som ljoset.
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
For du hev skapt mine nyro, du hev verka meg i morsliv.
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
Eg takkar deg, av di eg er laga på øgjeleg underfull vis; underfulle er dine verk, og mi sjæl veit det so vel.
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
Mine bein var ikkje dulde for deg då eg vart laga i løynd, då eg med kunst vart verka djupt i jordi.
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
Då eg var eit foster, såg dine augo meg, og i di bok vart dei alle uppskrivne, dei dagar som vart fastsette, då ikkje ein av deim var komen.
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
Og kor dyre dine tankar er for meg, du Gud, kor store summarne er av deim!
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
Vil eg telja deim, so er dei fleire enn sand; eg vaknar, og endå er eg hjå deg.
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
Gud, gjev du vilde drepa den ugudlege! og de, blodfuse menner, vik burt frå meg -
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
dei som nemner deg med fulskap, brukar ditt namn til lygn - dine fiendar!
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
Skulde eg ikkje, Herre, hata deim som hatar deg, og styggjast ved deim som stend deg imot?
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
Med det sterkaste hatet hatar eg deim, fiendar er dei for meg.
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
Ransaka meg, Gud, og kjenn mitt hjarta! Prøv meg og kjenn mine tankar!
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
Og sjå um eg er på veg til pinsla, og leid meg på æveleg veg!
