Псалми 139
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Dāvida dziesma, dziedātāju vadonim. Kungs, Tu mani pārmani un pazīsti.
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
Tu zini manu sēdēšanu un celšanos, Tu noproti manas domas no tālienes.
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
Lai eju, lai guļu, Tu esi ap mani, un Tev zināmi visi mani ceļi.
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
Jo nav ne vārda uz manas mēles; redzi, Kungs, to visu Tu zini.
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
Tu meties ap mani pakaļā un priekšā un turi Savu roku pār mani.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
Šī atzīšana man ir visai brīnišķa un augsta, es to nevaru izprast.
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Kur man būs aiziet no Tava Gara, un kur man būs bēgt no Tava vaiga?
Ja es kāptu debesīs, tad Tu tur esi; ja es nogultos ellē, redzi, Tu tur arīdzan esi. (Sheol h7585)
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
Ja es ņemtu ausekļa spārnus un paliktu jūras galā.
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
Tad arī tur Tava roka mani vadīs, un Tava labā roka mani turēs.
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
Ja es sacītu: Lai tumsība mani apklāj un par nakti lai paliek gaisma ap mani:
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
Tad ir tumsība Tavā priekšā nebūtu tumša, un nakts spīdētu kā diena, tumsība būtu kā gaisma.
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
Jo Tu esi radījis manas īkstis, Tu mani esi apsedzis manas mātes miesās.
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
Es Tev pateicos, ka es ļoti brīnišķi esmu darīts, brīnišķi ir Tavi darbi, un mana dvēsele to it labi zin.
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
Mani kauli Tev nebija apslēpti, kad es slepenībā tapu darīts, kad es tapu iztaisīts zemes dziļumos.
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
Tavas acis redzēja mani, vēl neiztaisītu pīti(miesas iedīgli), un visas nākamās dienas bija rakstītas Tavā grāmatā, kad vēl nebija nevienas.
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
Cik dārgas man ir Tavas domas, ak Dievs! Cik liels ir viņu skaits!
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
Kad tās jāskaita, tad viņu vairāk nekā smiltis. Es uzmostos un vēl esmu pie Tevis.
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
Ak Dievs, kaut Tu bezdievīgo nokautu, un kaut asinsvainīgie no manis atstātos.
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
Tie par Tevi runā ar negantību un Tavi ienaidnieki lepojās ar viltu.
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
Vai man nebūs ienīdēt, kas Tevi, Kungs, ienīst, un ieriebt, kas pret Tevi ceļas?
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
Ienīdēt es tos ienīstu, tie man ir ienaidnieki.
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
Pārbaudi mani, ak Dievs, un atzīsti manu sirdi, izmeklē mani un atzīsti manas domas,
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
Un redzi, vai es esmu negantā ceļā, un vadi mani uz mūžīgu ceļu.
