< Псалми 139 >
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
In finem, psalmus David. Domine, probasti me, et cognovisti me;
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
tu cognovisti sessionem meam et resurrectionem meam.
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
Intellexisti cogitationes meas de longe; semitam meam et funiculum meum investigasti:
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
et omnes vias meas prævidisti, quia non est sermo in lingua mea.
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
Ecce, Domine, tu cognovisti omnia, novissima et antiqua. Tu formasti me, et posuisti super me manum tuam.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
Mirabilis facta est scientia tua ex me; confortata est, et non potero ad eam.
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Quo ibo a spiritu tuo? et quo a facie tua fugiam?
8 Якщо я на небо зійду́, — то Ти там, або постелю́ся в шео́лі — ось Ти! (Sheol )
Si ascendero in cælum, tu illic es; si descendero in infernum, ades. (Sheol )
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
Si sumpsero pennas meas diluculo, et habitavero in extremis maris,
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
etenim illuc manus tua deducet me, et tenebit me dextera tua.
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
Et dixi: Forsitan tenebræ conculcabunt me; et nox illuminatio mea in deliciis meis.
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
Quia tenebræ non obscurabuntur a te, et nox sicut dies illuminabitur: sicut tenebræ ejus, ita et lumen ejus.
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
Quia tu possedisti renes meos; suscepisti me de utero matris meæ.
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
Confitebor tibi, quia terribiliter magnificatus es; mirabilia opera tua, et anima mea cognoscit nimis.
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
Non est occultatum os meum a te, quod fecisti in occulto; et substantia mea in inferioribus terræ.
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
Imperfectum meum viderunt oculi tui, et in libro tuo omnes scribentur. Dies formabuntur, et nemo in eis.
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
Mihi autem nimis honorificati sunt amici tui, Deus; nimis confortatus est principatus eorum.
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
Dinumerabo eos, et super arenam multiplicabuntur. Exsurrexi, et adhuc sum tecum.
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
Si occideris, Deus, peccatores, viri sanguinum, declinate a me:
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
quia dicitis in cogitatione: Accipient in vanitate civitates tuas.
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
Nonne qui oderunt te, Domine, oderam, et super inimicos tuos tabescebam?
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
Perfecto odio oderam illos, et inimici facti sunt mihi.
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
Proba me, Deus, et scito cor meum; interroga me, et cognosce semitas meas.
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
Et vide si via iniquitatis in me est, et deduc me in via æterna.