Псалми 139
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
In finem, Psalmus David. Domine probasti me, et cognovisti me:
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
tu cognovisti sessionem meam, et resurrectionem meam.
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
Intellexisti cogitationes meas de longe: semitam meam, et funiculum meum investigasti.
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
Et omnes vias meas prævidisti: quia non est sermo in lingua mea.
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
Ecce Domine tu cognovisti omnia novissima, et antiqua: tu formasti me, et posuisti super me manum tuam.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
Mirabilis facta est scientia tua ex me: confortata est, et non potero ad eam.
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Quo ibo a spiritu tuo? et quo a facie tua fugiam?
Si ascendero in cælum, tu illic es: si descendero in infernum, ades. (Sheol h7585)
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
Si sumpsero pennas meas diluculo, et habitavero in extremis maris:
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
Etenim illuc manus tua deducet me: et tenebit me dextera tua.
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
Et dixi: Forsitan tenebræ conculcabunt me: et nox illuminatio mea in deliciis meis.
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
Quia tenebræ non obscurabuntur a te, et nox sicut dies illuminabitur: sicut tenebræ eius, ita et lumen eius.
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
Quia tu possedisti renes meos: suscepisti me de utero matris meæ.
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
Confitebor tibi quia terribiliter magnificatus es: mirabilia opera tua, et anima mea cognoscit nimis.
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
Non est occultatum os meum a te, quod fecisti in occulto: et substantia mea in inferioribus terræ.
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
Imperfectum meum viderunt oculi tui, et in libro tuo omnes scribentur: dies formabuntur, et nemo in eis.
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
Mihi autem nimis honorificati sunt amici tui, Deus: nimis confortatus est principatus eorum.
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
Dinumerabo eos, et super arenam multiplicabuntur: exurrexi, et adhuc sum tecum.
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
Si occideris Deus peccatores: viri sanguinum declinate a me:
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
Quia dicitis in cogitatione: accipient in vanitate civitates tuas.
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
Nonne qui oderunt te Domine, oderam: et super inimicos tuos tabescebam?
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
Perfecto odio oderam illos: et inimici facti sunt mihi.
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
Proba me Deus, et scito cor meum: interroga me, et cognosce semitas meas.
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
Et vide, si via iniquitatis in me est: et deduc me in via æterna.
