Псалми 139
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Az éneklőmesternek, Dávid zsoltára. Uram, megvizsgáltál engem, és ismersz.
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
Te ismered ülésemet és felkelésemet, messziről érted gondolatomat.
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
Járásomra és fekvésemre ügyelsz, minden útamat jól tudod.
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
Mikor még nyelvemen sincs a szó, immár egészen érted azt Uram!
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
Elől és hátul körülzártál engem, és fölöttem tartod kezedet.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
Csodálatos előttem e tudás, magasságos, nem érthetem azt.
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Hová menjek a te lelked elől és a te orczád elől hova fussak?
Ha a mennybe hágok fel, ott vagy; ha a Seolba vetek ágyat, ott is jelen vagy. (Sheol h7585)
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
Ha a hajnal szárnyaira kelnék, és a tenger túlsó szélére szállanék:
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
Ott is a te kezed vezérelne engem, és a te jobbkezed fogna engem.
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
Ha azt mondom: A sötétség bizonyosan elborít engem és a világosság körülöttem éjszaka lesz,
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
A sötétség sem borít el előled, és fénylik az éjszaka, mint a nappal; a sötétség olyan, mint a világosság.
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
Bizony te alkottad veséimet, te takargattál engem anyám méhében.
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
Magasztallak, hogy csodálatosan megkülönböztettél. Csodálatosak a te cselekedeteid! és jól tudja ezt az én lelkem.
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
Nem volt elrejtve előtted az én csontom, mikor titokban formáltattam és idomíttattam, mintegy a föld mélyében.
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
Látták szemeid az én alaktalan testemet, és könyvedben ezek mind be voltak írva: a napok is, a melyeken formáltatni fognak; holott egy sem volt még meg közülök.
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
És nékem milyen kedvesek a te gondolataid, oh Isten! Mily nagy azoknak summája!
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
Számlálgatom őket: többek a fövénynél; felserkenek s mégis veled vagyok.
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
Vajha elvesztené Isten a gonoszt! Vérszopó emberek, fussatok el tőlem!
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
A kik gonoszul szólnak felőled, és nevedet hiába veszik fel, a te ellenségeid.
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
Ne gyűlöljem-é, Uram, a téged gyűlölőket? Az ellened lázadókat ne útáljam-é?
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
Teljes gyűlölettel gyűlölöm őket, ellenségeimmé lettek!
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
Vizsgálj meg engem, oh Isten, és ismerd meg szívemet! Próbálj meg engem, és ismerd meg gondolataimat!
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
És lásd meg, ha van-e nálam a gonoszságnak valamilyen útja? és vezérelj engem az örökkévalóság útján!
