Псалми 139
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Dem Vorsänger. Ein Psalm Davids. HERR, du hast mich erforscht und kennst mich!
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
Ich sitze oder stehe, so weißt du es; du merkst meine Gedanken von ferne.
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
Du beobachtest mich, ob ich gehe oder liege, und bist vertraut mit allen meinen Wegen;
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
ja es ist kein Wort auf meiner Zunge, das du, HERR, nicht völlig wüßtest!
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
Von hinten und von vorn hast du mich eingeschlossen und deine Hand auf mich gelegt.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
Diese Erkenntnis ist mir zu wunderbar, zu hoch, als daß ich sie fassen könnte!
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Wo soll ich hingehen vor deinem Geist, wo soll ich hinfliehen vor deinem Angesicht?
Führe ich zum Himmel, so bist du da; bettete ich mir im Totenreich, siehe, so bist du auch da! (Sheol h7585)
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
Nähme ich Flügel der Morgenröte und bliebe am äußersten Meer,
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
so würde auch daselbst deine Hand mich führen und deine Rechte mich halten!
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
Spräche ich: «Finsternis möge mich überfallen und das Licht zur Nacht werden um mich her!»,
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
so ist auch die Finsternis nicht finster für dich, und die Nacht leuchtet wie der Tag; Finsternis ist wie das Licht.
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
Denn du hast meine Nieren geschaffen, du wobest mich in meiner Mutter Schoß.
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
Ich danke dir, daß du mich wunderbar gemacht hast; wunderbar sind deine Werke, und meine Seele erkennt das wohl!
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
Mein Gebein war dir nicht verhohlen, da ich im Verborgenen gemacht ward, gewirkt tief unten auf Erden.
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
Deine Augen sahen mich, als ich noch unentwickelt war, und es waren alle Tage in dein Buch geschrieben, die noch werden sollten, als derselben noch keiner war.
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
Und wie teuer sind mir, o Gott, deine Gedanken! Wie groß ist ihre Summe!
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
Wollte ich sie zählen, so würde ihrer mehr sein als der Sand. Wenn ich erwache, so bin ich noch bei dir!
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
Ach Gott, daß du den Gottlosen tötetest und die Blutgierigen von mir weichen müßten!
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
Denn sie empören sich arglistig wider dich; deine Feinde erheben [ihre Hand] zur Lüge.
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
Sollte ich nicht hassen, die dich, HERR, hassen, und keinen Abscheu empfinden vor deinen Widersachern?
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
Ich hasse sie mit vollkommenem Haß, sie sind mir zu Feinden geworden.
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
Erforsche mich, o Gott, und erkenne mein Herz; prüfe mich und erkenne, wie ich es meine;
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
und siehe, ob ich auf bösem Wege bin, und leite mich auf ewigem Wege!
