Псалми 139
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Dem Musikmeister, von David ein Psalm. HERR, du erforschest mich und kennst mich;
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
du weißt es, ob ich sitze oder aufstehe,
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
ob ich wandre oder ruhe, du prüfst es und bist mit all meinen Wegen vertraut;
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
denn ehe ein Wort auf meiner Zunge liegt, kennst du, o HERR, es schon genau.
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
Du hältst mich von hinten und von vorne umschlossen und hast deine Hand auf mich gelegt.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
Zu wunderbar ist solches Wissen für mich, zu hoch: ich vermag’s nicht zu begreifen!
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Wohin soll ich gehn vor deinem Geist und wohin fliehn vor deinem Angesicht?
Führe ich auf zum Himmel, so wärst du da, und lagert’ ich mich in der Unterwelt, so wärst du dort; (Sheol h7585)
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
nähme ich Schwingen des Morgenrots zum Flug und ließe mich nieder am äußersten Westmeer,
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
so würde auch dort deine Hand mich führen und deine Rechte mich fassen;
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
und spräch’ ich: »Lauter Finsternis soll mich umhüllen und Nacht sei das Licht um mich her!« –
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
auch die Finsternis würde für dich nicht finster sein, vielmehr die Nacht dir leuchten wie der Tag: Finsternis wäre für dich wie das Licht.
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
Denn du bist’s, der meine Nieren gebildet, mich gewoben im Schoß meiner Mutter.
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
Ich danke dir, daß ich so überaus wunderbar bereitet bin: wunderbar sind deine Werke, und meine Seele erkennt das wohl.
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
Meine Wesensgestaltung war dir nicht verborgen, als im Dunkeln ich gebildet ward, kunstvoll gewirkt in den Tiefen der Erde.
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
Deine Augen sahen mich schon als formlosen Keim, und in deinem Buch standen eingeschrieben alle Tage, die vorbedacht waren, als noch keiner von ihnen da war.
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
Für mich nun – wie kostbar sind deine Gedanken, o Gott, wie gewaltig sind ihre Summen!
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
Wollt’ ich sie zählen: ihrer sind mehr als des Sandes; wenn ich erwache, bin ich noch immer bei dir.
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
Möchtest du doch die Frevler töten, o Gott! Und ihr Männer der Blutschuld, weichet von mir!
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
Sie, die von dir mit Arglist reden, mit Falschheit reden als deine Widersacher.
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
Sollt’ ich nicht hassen, die dich, HERR, hassen, nicht verabscheun, die sich erheben gegen dich?
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
Ja, ich hasse sie mit tödlichem Haß: als Feinde gelten sie mir.
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
Erforsche mich, Gott, und erkenne mein Herz, prüfe mich und erkenne meine Gedanken!
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
Und sieh, ob ich wandle auf trüglichem Wege, und leite mich auf dem ewigen Wege!
