Псалми 139
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Dem Musikmeister. Von David. Ein Psalm. Jahwe, du erforschest und kennst mich.
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
Du weißt mein Sitzen und mein Aufstehen; du verstehst meine Gedanken von ferne.
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
Mein Gehen und mein Liegen prüfst du und bist vertraut mit allen meinen Wegen.
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
Denn es ist kein Wort auf meiner Zunge, das du, Jahwe, nicht schon durchaus kennst.
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
Hinten und vorn hast du mich umschlossen und legtest auf mich deine Hand.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
Die Erkenntnis ist mir zu wunderbar, zu hoch - ich werde ihrer nicht mächtig!
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Wohin soll ich gehen vor deinem Geist und wohin fliehen vor deinem Angesicht?
Stiege ich zum Himmel empor, so bist du dort, und machte ich die Unterwelt zu meinem Lager, du bist da! (Sheol h7585)
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
Nähme ich Flügel der Morgenröte, ließe mich nieder am äußersten Ende des Meers,
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
auch da würde deine Hand mich führen, deine Rechte mich erfassen.
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
Spräche ich: “Eitel Finsternis möge mich bedecken, und zu Nacht werde das Licht um mich her:
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
so würde auch die Finsternis für dich nicht finster sein und die Nacht leuchten wie der Tag: die Finsternis ist wie das Licht.
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
Denn du hast mein Innerstes geschaffen, wobst mich im Mutterleibe.
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
Ich preise dich dafür, daß ich erstaunenswürdig ausgezeichnet bin: wunderbar sind deine Werke, und meine Seele erkennt das wohl.
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
Mein Gebein war dir nicht verhohlen, als ich im Verborgenen gemacht, in Erdentiefen gewirkt ward.
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
Deine Augen sahen mich, als ich noch ein ungestaltetes Klümpchen war; Tage wurden gebildet und insgesamt in dein Buch geschrieben, als noch keiner von ihnen da war.
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
Aber wie schwer sind mir, o Gott, deine Gedanken, wie gewaltig ihre Summen!
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
Wollte ich sie zählen, so würden ihrer mehr sein, als der Sandkörner; erwache ich, so bin ich noch bei dir.
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
Ach, daß du doch die Gottlosen töten wolltest, Gott, und die Blutgierigen von mir weichen müßten,
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
die sich arglistig wider dich empören, die deinen Namen freventlich aussprechen.
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
Sollte ich nicht hassen, Jahwe, die dich hassen, und nicht Ekel empfinden an denen, die sich wider dich auflehnen?
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
Mit vollendetem Hasse hasse ich sie, als Feinde gelten sie mir.
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
Erforsche mich, Gott, und erkenne mein Herz; prüfe mich und erkenne meine Gedanken!
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
Und siehe, ob ein Weg, der zu Schmerzen führt, bei mir zu finden sei, und leite mich auf ewigem Wege!
