Псалми 139
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Au chef des chantres. De David. Psaume. Éternel! Tu me sondes et tu me connais,
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
Tu sais quand je m’assieds et quand je me lève, Tu pénètres de loin ma pensée;
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
Tu sais quand je marche et quand je me couche, Et tu pénètres toutes mes voies.
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
Car la parole n’est pas sur ma langue, Que déjà, ô Éternel! Tu la connais entièrement.
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
Tu m’entoures par derrière et par devant, Et tu mets ta main sur moi.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
Une science aussi merveilleuse est au-dessus de ma portée, Elle est trop élevée pour que je puisse la saisir.
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Où irais-je loin de ton esprit, Et où fuirais-je loin de ta face?
Si je monte aux cieux, tu y es; Si je me couche au séjour des morts, t’y voilà. (Sheol h7585)
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
Si je prends les ailes de l’aurore, Et que j’aille habiter à l’extrémité de la mer,
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
Là aussi ta main me conduira, Et ta droite me saisira.
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
Si je dis: Au moins les ténèbres me couvriront, La nuit devient lumière autour de moi;
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
Même les ténèbres ne sont pas obscures pour toi, La nuit brille comme le jour, Et les ténèbres comme la lumière.
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
C’est toi qui as formé mes reins, Qui m’as tissé dans le sein de ma mère.
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
Je te loue de ce que je suis une créature si merveilleuse. Tes œuvres sont admirables, Et mon âme le reconnaît bien.
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
Mon corps n’était point caché devant toi, Lorsque j’ai été fait dans un lieu secret, Tissé dans les profondeurs de la terre.
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
Quand je n’étais qu’une masse informe, tes yeux me voyaient; Et sur ton livre étaient tous inscrits Les jours qui m’étaient destinés, Avant qu’aucun d’eux existât.
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
Que tes pensées, ô Dieu, me semblent impénétrables! Que le nombre en est grand!
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
Si je les compte, elles sont plus nombreuses que les grains de sable. Je m’éveille, et je suis encore avec toi.
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
O Dieu, puisses-tu faire mourir le méchant! Hommes de sang, éloignez-vous de moi!
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
Ils parlent de toi d’une manière criminelle, Ils prennent ton nom pour mentir, eux, tes ennemis!
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
Éternel, n’aurais-je pas de la haine pour ceux qui te haïssent, Du dégoût pour ceux qui s’élèvent contre toi?
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
Je les hais d’une parfaite haine; Ils sont pour moi des ennemis.
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
Sonde-moi, ô Dieu, et connais mon cœur! Éprouve-moi, et connais mes pensées!
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
Regarde si je suis sur une mauvaise voie, Et conduis-moi sur la voie de l’éternité!
