< Псалми 139 >
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
To him that excelleth. A Psalme of David. O Lord, thou hast tried me and knowen me.
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
Thou knowest my sitting and my rising: thou vnderstandest my thought afarre off.
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
Thou compassest my pathes, and my lying downe, and art accustomed to all my wayes.
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
For there is not a word in my tongue, but loe, thou knowest it wholy, O Lord.
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
Thou holdest mee straite behinde and before, and layest thine hand vpon me.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
Thy knowledge is too wonderfull for mee: it is so high that I cannot attaine vnto it.
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Whither shall I goe from thy Spirite? or whither shall I flee from thy presence?
8 Якщо я на небо зійду́, — то Ти там, або постелю́ся в шео́лі — ось Ти! (Sheol )
If I ascende into heauen, thou art there: if I lye downe in hell, thou art there. (Sheol )
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
Let mee take the winges of the morning, and dwell in the vttermost parts of the sea:
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
Yet thither shall thine hand leade me, and thy right hand holde me.
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
If I say, Yet the darkenes shall hide me, euen the night shalbe light about me.
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
Yea, the darkenes hideth not from thee: but the night shineth as the day: the darkenes and light are both alike.
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
For thou hast possessed my reines: thou hast couered me in my mothers wombe.
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
I will praise thee, for I am fearefully and wonderously made: marueilous are thy workes, and my soule knoweth it well.
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
My bones are not hid from thee, though I was made in a secret place, and facioned beneath in the earth.
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
Thine eyes did see me, when I was without forme: for in thy booke were all things written, which in continuance were facioned, when there was none of them before.
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
Howe deare therefore are thy thoughtes vnto me, O God! how great is ye summe of them!
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
If I should count them, they are moe then the sand: when I wake, I am still with thee.
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
Oh that thou wouldest slay, O God, the wicked and bloody men, to whom I say, Depart ye from mee:
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
Which speake wickedly of thee, and being thine enemies are lifted vp in vaine.
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
Doe not I hate them, O Lord, that hate thee? and doe not I earnestly contend with those that rise vp against thee?
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
I hate them with an vnfained hatred, as they were mine vtter enemies.
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
Try mee, O God, and knowe mine heart: prooue me and know my thoughtes,
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
And consider if there be any way of wickednes in me, and leade me in the way for euer.