Псалми 139
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Til Sangmesteren. Af David. En Salme. HERRE, du ransager mig og kender mig!
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
Du ved, naar jeg sidder, og naar jeg staar op, du fatter min Tanke i Frastand,
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
du har Rede paa, hvor jeg gaar eller ligger, og alle mine Veje kender du grant.
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
Thi før Ordet er til paa min Tunge, se, da ved du det, HERRE, til fulde.
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
Bagfra og forfra omslutter du mig, du lægger din Haand paa mig.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
At fatte det er mig for underfuldt, for højt, jeg evner det ikke!
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Hvorhen skal jeg gaa for din Aand, og hvor skal jeg fly for dit Aasyn?
Farer jeg op til Himlen, da er du der, reder jeg Leje i Dødsriget, saa er du der; (Sheol h7585)
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
tager jeg Morgenrødens Vinger, fæster jeg Bo, hvor Havet ender,
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
da vil din Haand ogsaa lede mig der, din højre holde mig fast!
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
Og siger jeg: »Mørket skal skjule mig, Lyset blive Nat omkring mig!«
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
saa er Mørket ej mørkt for dig, og Natten er klar som Dagen, Mørket er som Lyset.
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
Thi du har dannet mine Nyrer, vævet mig i Moders Liv.
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
Jeg vil takke dig, fordi jeg er underfuldt skabt; underfulde er dine Gerninger, det kender min Sjæl til fulde.
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
Mine Ben var ikke skjult for dig, da jeg blev skabt i Løndom, virket i Jordens Dyb;
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
som Foster saa dine Øjne mig, i din Bog var de alle skrevet, Dagene var bestemt, før en eneste af dem var kommet.
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
Hvor kostelige er dine Tanker mig, Gud, hvor stor er dog deres Sum!
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
Tæller jeg dem, er de flere end Sandet, jeg vaagner — og end er jeg hos dig.
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
Vilde du dog dræbe de gudløse, Gud, maatte Blodets Mænd vige fra mig,
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
de, som taler om dig paa Skrømt og sværger falsk ved dit Navn.
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
Jeg hader jo dem, der hader dig, HERRE, og væmmes ved dem, der staar dig imod;
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
med fuldt Had hader jeg dem, de er ogsaa mine Fjender.
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
Ransag mig, Gud, og kend mit Hjerte, prøv mig og kend mine Tanker!
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
Se, om jeg er paa Smertens Vej, og led mig paa Evigheds Vej!
