Псалми 139
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
Zborovođi. Davidov. Jahve, proničeš me svega i poznaješ,
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
ti znaš kada sjednem i kada ustanem, izdaleka ti već misli moje poznaješ.
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
Hodam li ili ležim, sve ti vidiš, znani su ti svi moji putovi.
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
Riječ mi još nije na jezik došla, a ti, Jahve, sve već znadeš.
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
S leđa i s lica ti me obuhvaćaš, na mene si ruku svoju stavio.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
Znanje to odveć mi je čudesno, previsoko da bih ga dokučio.
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Kamo da idem od duha tvojega i kamo da od tvog lica pobjegnem?
Ako se na nebo popnem, ondje si, ako u Podzemlje legnem, i ondje si. (Sheol h7585)
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
Uzmem li krila zorina pa se naselim moru na kraj
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
i ondje bi me ruka tvoja vodila, desnica bi me tvoja držala.
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
Reknem li: “Nek' me barem tmine zakriju i nek' me noć umjesto svjetla okruži!” -
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
ni tmina tebi neće biti tamna: noć sjaji kao dan i tama kao svjetlost.
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
Jer ti si moje stvorio bubrege, satkao me u krilu majčinu.
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
Hvala ti što sam stvoren tako čudesno, što su djela tvoja predivna. Dušu moju do dna si poznavao,
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
kosti moje ne bjehu ti sakrite dok nastajah u tajnosti, otkan u dubini zemlje.
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
Oči tvoje već tada gledahu djela moja, sve već bješe zapisano u knjizi tvojoj: dani su mi određeni dok još ne bješe ni jednoga.
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
Kako su mi, Bože, naumi tvoji nedokučivi, kako li je neprocjenjiv zbroj njihov.
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
Da ih brojim? Više ih je nego pijeska! Dođem li im do kraja, ti mi preostaješ!
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
De, istrijebi, Bože, zlotvora, krvoloci nek' odstupe od mene!
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
Jer podmuklo se bune protiv tebe, uzalud se dižu tvoji dušmani.
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
Jahve, zar da ne mrzim tvoje mrzitelje? Zar da mi se ne gade protivnici tvoji?
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
Mržnjom dubokom ja ih mrzim i držim ih svojim neprijateljima.
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
Pronikni me svega, Bože, srce mi upoznaj, iskušaj me i upoznaj misli moje:
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
pogledaj, ne idem li putem pogubnim i povedi me putem vječnim!
