Псалми 137

1 Над рі́чками Вавило́нськими, — там ми сиділи та й плакали, коли зга́дували про Сіо́на!

David Hieremiae super flumina Babylonis illic sedimus et flevimus cum recordaremur Sion

2 На ве́рбах у ньому повісили ми свої а́рфи,

in salicibus in medio eius suspendimus organa nostra

3 спі́ву бо пісні від нас там жада́ли були́ понево́лювачі наші, а весе́лощів — наші мучи́телі: „Заспівайте но нам із Сіонських пісе́нь!“

quia illic interrogaverunt nos qui captivos duxerunt nos verba cantionum et qui abduxerunt nos hymnum cantate nobis de canticis Sion

4 Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця́?

quomodo cantabimus canticum Domini in terra aliena

5 Якщо́ я забу́ду за тебе, о Єрусалиме, — хай забуде за мене прави́ця моя!

si oblitus fuero tui Hierusalem oblivioni detur dextera mea

6 Нехай мій язик до мого піднебі́ння прили́пне, якщо́ я не бу́ду тебе пам'ята́ти, якщо́ не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою́!.

adhereat lingua mea faucibus meis si non meminero tui si non praeposuero Hierusalem in principio laetitiae meae

7 Пам'ятай же, о Господи, едо́мським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: „Руйнуйте, руйнуйте аж до підва́лин його́!“

memor esto Domine filiorum Edom diem Hierusalem qui dicunt exinanite exinanite usque ad fundamentum in ea

8 Вавилонськая до́чко, що маєш і ти ограбо́вана бути, — блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподі́яла!

filia Babylonis misera beatus qui retribuet tibi retributionem tuam quam retribuisti nobis

9 Блажен, хто ухо́пить та порозбиває об скелю і твої немовля́та!

beatus qui tenebit et adlidet parvulos tuos ad petram