Псалми 137

1 Над рі́чками Вавило́нськими, — там ми сиділи та й плакали, коли зга́дували про Сіо́на!

Sui fiumi di Babilonia, là sedevamo piangendo al ricordo di Sion.

2 На ве́рбах у ньому повісили ми свої а́рфи,

Ai salici di quella terra appendemmo le nostre cetre.

3 спі́ву бо пісні від нас там жада́ли були́ понево́лювачі наші, а весе́лощів — наші мучи́телі: „Заспівайте но нам із Сіонських пісе́нь!“

Là ci chiedevano parole di canto coloro che ci avevano deportato, canzoni di gioia, i nostri oppressori: «Cantateci i canti di Sion!».

4 Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця́?

Come cantare i canti del Signore in terra straniera?

5 Якщо́ я забу́ду за тебе, о Єрусалиме, — хай забуде за мене прави́ця моя!

Se ti dimentico, Gerusalemme, si paralizzi la mia destra;

6 Нехай мій язик до мого піднебі́ння прили́пне, якщо́ я не бу́ду тебе пам'ята́ти, якщо́ не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою́!.

mi si attacchi la lingua al palato, se lascio cadere il tuo ricordo, se non metto Gerusalemme al di sopra di ogni mia gioia.

7 Пам'ятай же, о Господи, едо́мським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: „Руйнуйте, руйнуйте аж до підва́лин його́!“

Ricordati, Signore, dei figli di Edom, che nel giorno di Gerusalemme, dicevano: «Distruggete, distruggete anche le sue fondamenta».

8 Вавилонськая до́чко, що маєш і ти ограбо́вана бути, — блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподі́яла!

Figlia di Babilonia devastatrice, beato chi ti renderà quanto ci hai fatto.

9 Блажен, хто ухо́пить та порозбиває об скелю і твої немовля́та!

Beato chi afferrerà i tuoi piccoli e li sbatterà contro la pietra.