Псалми 137

1 Над рі́чками Вавило́нськими, — там ми сиділи та й плакали, коли зга́дували про Сіо́на!

Sur les fleuves de Babylone, là nous nous sommes assis, et nous avons pleuré, comme nous nous souvenions de Sion.

2 На ве́рбах у ньому повісили ми свої а́рфи,

Aux saules, au milieu d’elle, nous avons suspendu nos instruments.

3 спі́ву бо пісні від нас там жада́ли були́ понево́лювачі наші, а весе́лощів — наші мучи́телі: „Заспівайте но нам із Сіонських пісе́нь!“

Parce que là ceux qui nous avaient emmenés captifs, nous demandèrent les paroles de nos chants;

4 Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця́?

Comment chanterons-nous un cantique du Seigneur dans une terre étrangère?

5 Якщо́ я забу́ду за тебе, о Єрусалиме, — хай забуде за мене прави́ця моя!

Si je t’oublie, Jérusalem, que ma main droite soit livrée à l’oubli.

6 Нехай мій язик до мого піднебі́ння прили́пне, якщо́ я не бу́ду тебе пам'ята́ти, якщо́ не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою́!.

Que ma langue s’attache à mon gosier, si je ne me souviens pas de toi,

7 Пам'ятай же, о Господи, едо́мським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: „Руйнуйте, руйнуйте аж до підва́лин його́!“

Souvenez-vous, Seigneur, des fils d’Edom au jour de Jérusalem,

8 Вавилонськая до́чко, що маєш і ти ограбо́вана бути, — блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподі́яла!

Fille malheureuse de Babylone, bienheureux celui qui te rendra la rétribution de ce que tu nous a fait!

9 Блажен, хто ухо́пить та порозбиває об скелю і твої немовля́та!

Bienheureux celui qui saisira et brisera tes petits enfants contre la pierre!