Псалми 137

1 Над рі́чками Вавило́нськими, — там ми сиділи та й плакали, коли зга́дували про Сіо́на!

By the rivers of Babylon, there we sat down. Yes, we wept, when we remembered Zion.

2 На ве́рбах у ньому повісили ми свої а́рфи,

On the willows in that land, we hung up our harps.

3 спі́ву бо пісні від нас там жада́ли були́ понево́лювачі наші, а весе́лощів — наші мучи́телі: „Заспівайте но нам із Сіонських пісе́нь!“

For there, those who led us captive asked us for songs. Those who tormented us demanded songs of joy: “Sing us one of the songs of Zion!”

4 Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця́?

How can we sing the LORD’s song in a foreign land?

5 Якщо́ я забу́ду за тебе, о Єрусалиме, — хай забуде за мене прави́ця моя!

If I forget you, Jerusalem, let my right hand forget its skill.

6 Нехай мій язик до мого піднебі́ння прили́пне, якщо́ я не бу́ду тебе пам'ята́ти, якщо́ не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою́!.

Let my tongue stick to the roof of my mouth if I don’t remember you, if I don’t prefer Jerusalem above my chief joy.

7 Пам'ятай же, о Господи, едо́мським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: „Руйнуйте, руйнуйте аж до підва́лин його́!“

Remember, LORD, against the children of Edom in the day of Jerusalem, who said, “Raze it! Raze it even to its foundation!”

8 Вавилонськая до́чко, що маєш і ти ограбо́вана бути, — блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподі́яла!

Daughter of Babylon, doomed to destruction, he will be happy who repays you, as you have done to us.

9 Блажен, хто ухо́пить та порозбиває об скелю і твої немовля́та!

Happy shall he be, who takes and dashes your little ones against the rock.