Псалми 137

1 Над рі́чками Вавило́нськими, — там ми сиділи та й плакали, коли зга́дували про Сіо́на!

By rivers of Babylon—There we sat, Indeed, we wept when we remembered Zion.

2 На ве́рбах у ньому повісили ми свої а́рфи,

We hung our harps on willows in its midst.

3 спі́ву бо пісні від нас там жада́ли були́ понево́лювачі наші, а весе́лощів — наші мучи́телі: „Заспівайте но нам із Сіонських пісе́нь!“

For there our captors asked us the words of a song, And our spoilers—joy: “Sing to us of a song of Zion.”

4 Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця́?

How do we sing the song of YHWH, On the land of a stranger?

5 Якщо́ я забу́ду за тебе, о Єрусалиме, — хай забуде за мене прави́ця моя!

If I forget you, O Jerusalem, my right hand forgets!

6 Нехай мій язик до мого піднебі́ння прили́пне, якщо́ я не бу́ду тебе пам'ята́ти, якщо́ не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою́!.

My tongue cleaves to my palate, If I do not remember you, If I do not exalt Jerusalem above my chief joy.

7 Пам'ятай же, о Господи, едо́мським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: „Руйнуйте, руйнуйте аж до підва́лин його́!“

Remember, YHWH, for the sons of Edom, The day of Jerusalem, Those saying, “Raze, raze to its foundation!”

8 Вавилонськая до́чко, що маєш і ти ограбо́вана бути, — блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподі́яла!

O daughter of Babylon, O destroyed one, O the blessedness of him who repays to you your deed, That you have done to us.

9 Блажен, хто ухо́пить та порозбиває об скелю і твої немовля́та!

O the blessedness of him who seizes, and has dashed your sucklings on the rock!