< Псалми 137 >
1 Над рі́чками Вавило́нськими, — там ми сиділи та й плакали, коли зга́дували про Сіо́на!
By the rivers of Babylon, there we sat down, yea, we wept, when we remembered Zion.
2 На ве́рбах у ньому повісили ми свої а́рфи,
We hanged our harps upon the willows in the midst thereof.
3 спі́ву бо пісні від нас там жада́ли були́ понево́лювачі наші, а весе́лощів — наші мучи́телі: „Заспівайте но нам із Сіонських пісе́нь!“
For there they that carried us away captive required of us a song; and they that wasted us required of us delight, saying, Sing us one of the songs of Zion.
4 Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця́?
How shall we sing the LORD's song in a strange land?
5 Якщо́ я забу́ду за тебе, о Єрусалиме, — хай забуде за мене прави́ця моя!
If I forget you, O Jerusalem, let my right hand forget her cunning.
6 Нехай мій язик до мого піднебі́ння прили́пне, якщо́ я не бу́ду тебе пам'ята́ти, якщо́ не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою́!.
If I do not remember you, let my tongue cleave to the roof of my mouth; if I prefer not Jerusalem above my chief joy.
7 Пам'ятай же, о Господи, едо́мським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: „Руйнуйте, руйнуйте аж до підва́лин його́!“
Remember, O LORD, the children of Edom in the day of Jerusalem; who said, Demolish it, demolish it, even to the foundation thereof.
8 Вавилонськая до́чко, що маєш і ти ограбо́вана бути, — блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподі́яла!
O daughter of Babylon, who are to be destroyed; happy shall he be, that rewards you as you have served us.
9 Блажен, хто ухо́пить та порозбиває об скелю і твої немовля́та!
Happy shall he be, that takes and dashes your little ones against the stones.