Псалми 132
1 Пісня проча́н.
En vallfartssång. Tänk, HERRE, David till godo, på allt vad han fick lida,
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
han som svor HERREN en ed och gjorde ett löfte åt den Starke i Jakob;
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
»Jag skall icke gå in i den hydda där jag bor, ej heller bestiga mitt viloläger,
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
jag skall icke unna mina ögon sömn eller mina ögonlock slummer,
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
förrän jag har funnit en plats åt HERREN, en boning åt den Starke i Jakob.»
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
Ja, vi hörde därom i Efrata, vi förnummo det i skogsbygden.
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
Låtom oss gå in i hans boning, tillbedja vid hans fotapall.
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
Stå upp, HERRE, och kom till din vilostad, du och din makts ark.
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
Dina präster vare klädda i rättfärdighet, och dina fromma juble.
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
För din tjänare Davids skull må du icke visa tillbaka din smorde.
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
HERREN har svurit David en osviklig ed, som han icke skall rygga: »Av ditt livs frukt skall jag sätta konungar på din tron.
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
Om dina barn hålla mitt förbund och hålla mitt vittnesbörd, som jag skall lära dem, så skola ock deras barn till evig tid få sitta på din tron.
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
Ty HERREN har utvalt Sion, där vill han hava sin boning.
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
Detta är min vilostad till evig tid; här skall jag bo, ty till detta ställe har jag lust.
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
Dess förråd skall jag rikligen välsigna, åt dess fattiga skall jag giva bröd till fyllest.
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
Dess präster skall jag kläda i frälsning, och dess fromma skola jubla högt.
17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
Där skall jag låta ett horn skjuta upp åt David; där har jag rett till en lampa åt min smorde.
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
Hans fiender skall jag kläda i skam, men på honom skall hans krona glänsa.» Se Horn i Ordförkl.
