Псалми 132
1 Пісня проча́н.
En visa i högre choren. Tänk, Herre, uppå David, och uppå allt hans lidande;
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
Hvilken Herranom svor, och lofvade dem mägtiga i Jacob:
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
Jag vill icke gå i mins hus hyddo, eller lägga mig på mine sängs lägre;
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
Jag vill icke låta mina ögon sofva, eller mina ögnalock sömnoga vara;
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
Tilldess jag må finna ett rum för Herranom, till en boning dem mägtiga i Jacob.
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
Si, vi höre derom i Ephrata; vi hafve funnit det på skogsmarkene.
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
Vi vilje gå in uti hans boningar, och tillbedja inför hans fotapall.
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
Herre, statt upp till dina ro, du och din magts ark.
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
Låt dina Prester kläda sig med rättfärdighet, och dina heliga glädja sig.
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
Tag icke bort dins smordas regemente, for din tjenare Davids skull.
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
Herren hafver svorit David en sannan ed, der skall han intet ifrå träda: Jag skall sätta dig dins lifs frukt uppå din stol.
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
Om dina barn hålla mitt förbund, och min vittnesbörd, som jag dem lärandes varder, så skola ock deras barn sitta på dinom stol evinnerliga.
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
Ty Herren hafver utvalt Zion, och hafver lust till att bo der.
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
Detta är min hvila evinnerliga, här vill jag bo; ty här behagar mig väl.
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
Jag vill välsigna dess spis, och gifva dess fattigom bröd nog.
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
Dess Prester vill jag bekläda med salighet, och dess helige skola glädja sig.
17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
Dersammastäds skall uppgå Davids horn; jag hafver tillredt minom smorda ena lykto.
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
Hans fiendar vill jag bekläda med skam; men öfver honom skall hans krona blomstras.
