Псалми 132
1 Пісня проча́н.
Acuérdate, o! Jehová, de David, de toda su aflicción:
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
Que juró a Jehová, prometió al fuerte de Jacob:
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
No entraré en la morada de mi casa: no subiré sobre el lecho de mi estrado:
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
No daré sueño a mis ojos, ni a mis párpados adormecimiento,
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
Hasta que halle lugar para Jehová, moradas para el fuerte de Jacob.
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
He aquí, en Efrata oímos de ella: hallámosla en los campos del bosque.
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
Entraremos en sus tiendas: encorvarnos hemos al estrado de sus pies.
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
Levántate, o! Jehová, a tu reposo, tú, y el arca de tu fortaleza.
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
Tus sacerdotes vistan justicia; y tus piadosos se regocijen.
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
Por amor de David tu siervo no vuelvas de tu ungido el rostro.
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
Juró Jehová verdad a David, no se apartará de ella: de fruto de tu vientre pondré sobre tu trono.
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
Si tus hijos guardaren mi alianza, y mi testimonio que yo les enseñaré: sus hijos también se asentarán sobre tu trono para siempre.
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
Porque Jehová ha elegido a Sión: la codició por habitación para sí.
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
Este será mi reposo para siempre: aquí habitaré, porque la he codiciado.
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
A su mantenimiento daré bendición: sus pobres hartaré de pan.
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
Y a sus sacerdotes vestiré de salud; y sus piadosos exultarán de gozo.
17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
Allí haré reverdecer el cuerno de David: yo he aparejado lámpara a mi ungido.
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
A sus enemigos vestiré de confusión; y sobre él florecerá su corona.
