Псалми 132
1 Пісня проча́н.
Pesem preizvrstna. Spominjaj se, Gospod, Davida, z vso bridkostjo njegovo.
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
Da je prisegel Gospodu, obljubil mogočnemu Bogu Jakobovemu
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
"Ne pojdem v hišo svoje šator, stopil ne bodem v ležišče postelje svoje;
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
Spanja ne bodem dal svojim očém, dremanja trepalnicam svojim:
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
Dokler ne najdem mesta za Gospoda, bivališča za mogočnega Boga Jakobovega."
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
Glej, slišali smo, da je bilo v Efratski deželi; našli smo ga bili v pokrajinah Jarovih.
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
Bližamo se šatorom njegovim, priklanjamo se pred nog njegovih podnožjem.
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
Vstani, Gospod, v svoj počitek, ti in skrinja moči tvoje.
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
Duhovniki tvoji naj se oblečejo s pravico, in pojó naj, katere milostno sprejemlješ.
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
Zavoljo Davida, hlapca svojega, ne odvrni maziljenca svojega obličja.
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
Prisegel je Gospod Davidu resnico, od katere ne bode odstopil, govoreč: "Od telesa tvojega sadú bodem posadil na prestol tvoj.
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
Ako se bodo držali zaveze moje sinovi tvoji in pričanj mojih posameznih, katera jih bodem učil, bodo tudi njih sinovi vekomaj sedeli na prestoli tvojem."
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
Ker Gospod je izvolil Sijon, želel si ga je za prebivališče svoje:
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
"To je počitek moj vekomaj, tu bodem prebival, ker to sem si želel.
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
Brašno njegovo bodem mogočno blagoslovil; potrebne njegove bodem nasitil z jedjo.
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
In duhovnike njegove bodem oblekel z blaginjo, in katere v nji blagovoljno sprejemam, bodejo peli.
17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
Tam bodem storil, da bode poganjal rog Davidov, kjer sem pripravil svetilo maziljencu svojemu.
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
Sovražnike njegove bodem oblekel sè sramoto, nad njim pa bode cvèlo venčanje njegovo.
