Псалми 132
1 Пісня проча́н.
Опомени се, Господе, Давида и све смерности његове,
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
Како се кунуо Господу, и заветовао Богу Јаковљевом:
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
"Нећу ући у шатор дома свог, нити ћу лећи на постељу одра свог;
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
Нећу дати сна очима својим, ни веђама својим дрема;
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
Док не нађем места Господу, стана Богу Јаковљевом."
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
Ево, чусмо да је у Јефремовој земљи, нађосмо Га на пољима киријат-јаримским.
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
Уђимо у стан Његов, поклонимо се подножју ногу Његових.
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
Стани, Господе, на почивалишту свом, Ти и ковчег силе Твоје.
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
Свештеници Твоји нек се обуку у правду, и свеци Твоји нек се радују.
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
Ради Давида, слуге свог, немој одвратити лица од помазаника свог.
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
Закле се Господ Давиду у истини, од које неће одступити; од порода твог посадићу на престолу твом.
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
Ако синови твоји ушчувају завет мој и откривења моја којима ћу их научити, онда ће и синови њихови довека седети на престолу свом.
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
Јер је изабрао Господ Сион, и омиле Му живети на њему.
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
Ово је почивалиште моје увек, овде ћу се населити; јер ми је омилело.
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
Храну ћу његову благословити, ниште његове наситићу хлеба.
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
Свештенике ћу његове обући у спасење, и свети ће се његови радовати.
17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
Ту ћу учинити да узрасте рог Давиду, поставићу видело помазанику свом.
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
Непријатеље ћу његове обући у срамоту; а на њему ће цветати венац његов.
