Псалми 132
1 Пісня проча́н.
Песнь восхождения. Вспомни, Господи, Давида и все сокрушение его:
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
как он клялся Господу, давал обет Сильному Иакова:
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
“не войду в шатер дома моего, не взойду на ложе мое;
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
не дам сна очам моим и веждам моим - дремания,
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
доколе не найду места Господу, жилища - Сильному Иакова”.
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
Вот, мы слышали о нем в Ефрафе, нашли его на полях Иарима.
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
Пойдем к жилищу Его, поклонимся подножию ног Его.
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
Стань, Господи, на место покоя Твоего, - Ты и ковчег могущества Твоего.
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
Священники Твои облекутся правдою, и святые Твои возрадуются.
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
Ради Давида, раба Твоего, не отврати лица помазанника Твоего.
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
Клялся Господь Давиду в истине, и не отречется ее: “от плода чрева твоего посажу на престоле твоем.
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
Если сыновья твои будут сохранять завет Мой и откровения Мои, которым Я научу их, то и их сыновья во веки будут сидеть на престоле твоем”.
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
Ибо избрал Господь Сион, возжелал его в жилище Себе.
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
“Это покой Мой на веки: здесь вселюсь, ибо Я возжелал его.
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
Пищу его благословляя благословлю, нищих его насыщу хлебом;
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
священников его облеку во спасение, и святые его радостью возрадуются.
17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
Там возращу рог Давиду, поставлю светильник помазаннику Моему.
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
Врагов его облеку стыдом, а на нем будет сиять венец его”.
