Псалми 132
1 Пісня проча́н.
Lembra-te, Senhor, de David, e de todas as suas afflicções.
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
Como jurou ao Senhor, e fez votos ao poderoso de Jacob, dizendo:
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
Certamente que não entrarei na tenda de minha casa, nem subirei ao leito da minha cama.
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
Não darei somno aos meus olhos, nem adormecimento ás minhas pestanas,
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
Emquanto não achar logar para o Senhor, uma morada para o Poderoso de Jacob.
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
Eis que ouvimos fallar d'ella em Ephrata, e a achámos no campo do bosque.
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
Entraremos nos seus tabernaculos: prostrar-nos-hemos ante o escabello de seus pés.
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
Levanta-te, Senhor, no teu repouso, tu e a arca da tua força.
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
Vistam-se os teus sacerdotes de justiça, e alegrem-se os teus sanctos.
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
Por amor de David, teu servo, não faças virar o rosto do teu ungido.
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
O Senhor jurou na verdade a David: não se apartará d'ella: Do fructo do teu ventre porei sobre o teu throno.
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
Se os teus filhos guardarem o meu concerto, e os meus testemunhos, que eu lhes hei de ensinar, tambem os seus filhos se assentarão perpetuamente no teu throno.
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
Porque o Senhor elegeu a Sião; desejou-a para a sua habitação, dizendo:
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
Este é o meu repouso para sempre: aqui habitarei, pois o desejei.
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
Abençoarei abundantemente o seu mantimento; fartarei de pão os seus necessitados.
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
Vestirei os seus sacerdotes de salvação, e os seus sanctos saltarão de prazer.
17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
Ali farei brotar a força de David: preparei uma lampada para o meu ungido.
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
Vestirei os seus inimigos de confusão; mas sobre elle florescerá a sua corôa.
