Псалми 132
1 Пісня проча́н.
Pieśń stopni. Na Dawida pomnij, Panie! na wszystkie utrapienia jego.
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
Który przysiągł Panu, a ślub uczynił mocarzowi Jakóbowemu, mówiąc:
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
Zaiste nie wnijdę do przybytku domu mego, i nie wstąpię na posłanie łoża mego;
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
I nie pozwolę snu oczom moim, ani powiekom moim drzemania,
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
Dokąd nie znajdę miejsca dla Pana, na mieszkania mocarzowi Jakóbowemu.
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
Oto usłyszawszy o niej w Efracie, znaleźliśmy ją na polach leśnych.
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
Wnijdźmyż do przybytków jego, a kłaniajmy się u podnóżka nóg jego.
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
Powstańże Panie! a wnijdź do odpocznienia twego, ty, i skrzynia możności twojej.
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
Kapłani twoi niech się obloką w sprawiedliwość, a święci twoi nie się rozradują.
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
Dla Dawida, sługi twego, nie odwracaj oblicza pomazańca twego.
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
Przysiągł Pan Dawidowi prawdę, a nie uchyli się od niej, mówiąc: Z owocu żywota twego posadzę na stolicy twojej.
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
Będąli strzegli synowie twoi przymierza mojego, i świadectw moich, których ich nauczę: tedy i synowie ich aż na wieki będą siedzieli na stolicy twojej
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
Albowiem obrał Pan Syon, i upodobał go sobie na mieszkanie, mówiąc:
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
Toć będzie odpocznienie moje aż na wieki; tu będę mieszkał, bom go siebie upodobał.
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
Żywność jego będę obficie błogosławił, a ubogich jego nasycę chlebem.
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
Kapłanów jego przyoblokę zbawieniem, a święci jego weseląc się, radować się będą.
17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
Tam sprawię, że zakwitnie róg Dawidowy; tam zgotuję pochodnię pomazańcowi memu.
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
Nieprzyjaciół jego przyoblokę wstydem; ale nad nim rozkwitnie się korona jego.
