Псалми 132
1 Пісня проча́н.
Ein song til høgtidsferderne. Herre, kom i hug for David all hans møda!
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
Han som svor for Herren, lova Jakobs velduge:
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
«Ikkje gjeng eg inn i mitt heimetjeld, ikkje stig eg upp på lega i mi seng,
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
ikkje unner eg augo svevn, ikkje augneloki ein blund,
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
fyrr eg finn ein stad for Herren, ein bustad for Jakobs velduge.»
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
Sjå, me høyrde um henne i Efrata, so fann me henne i skogbygdi.
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
Lat oss ganga til hans bustad, lat oss tilbeda for hans fotskammel!
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
Statt upp, Herre, og kom til din kvilestad, du og ditt veldes kista!
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
Prestarne dine klæde seg i rettferd, og dine trugne ropa med fagnad!
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
For David, din tenars skuld vis ikkje frå deg åsyni åt den du hev salva!
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
Herren hev svore David ein sann eid, den gjeng han ikkje ifrå: «Av di livsfrukt vil eg setja kongar på din stol.
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
Dersom dine søner held mi pakt og mine vitnemål som eg skal læra deim, so skal og deira søner æveleg og alltid sitja på din kongsstol.»
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
For Herren hev valt seg Sion, han ynskte det til sin bustad:
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
«Dette er min kvilestad for all tid, her vil eg bu, for det hev eg ynskt.
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
Maten her vil eg rikleg signa, dei fatige vil eg metta med brød,
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
og prestarne vil eg klæda med frelsa, og dei gudlege skal ropa høgt av fagnad.
17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
Der vil eg lata veksa upp eit horn for David, der hev eg stelt til ei lampa for den eg hev salva.
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
Hans fiendar vil eg klæda med skam, men yver honom skal hans kruna stråla.»
