Псалми 132
1 Пісня проча́н.
Svētku dziesma. Kungs, piemini Dāvidu un visas viņa rūpes.
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
Tas Tam Kungam zvērējis un solījies Jēkaba varenajam:
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
Es neiešu sava nama dzīvoklī, es nekāpšu savas gultas cisās;
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
Es nedošu savām acīm miegu redzēt nedz snaust saviem acu vākiem;
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
Līdz kamēr būšu atradis vietu Tam Kungam un mitekli Jēkaba varenajam.
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
Redzi, mēs par to esam dzirdējuši Efratā, mēs to esam atraduši Jaāra laukos.
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
Iesim Viņa mājas vietā un pielūgsim priekš Viņa kāju pamesla.
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
Celies, Kungs, uz Savu dusas vietu, Tu un Tavas spēcības šķirsts;
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
Lai Tavi priesteri apģērbjās ar taisnību, un Tavi svētie lai gavilē.
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
Neatmet Sava svaidītā vaigu, Sava kalpa Dāvida dēļ.
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
Tas Kungs Dāvidam tiešām ir zvērējis, no tā Viņš nenovērsīsies: No tavas miesas augļiem būs, ko celšu uz tavu godības krēslu.
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
Ja tavi bērni turēs Manu derību un Manu liecību, ko Es tiem mācīšu, tad arī viņu bērni sēdēs uz tava godības krēsla mūžīgi.
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
Jo Tas Kungs Ciānu ir izredzējis, tur Viņam gribās dzīvot.
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
Šī ir Mana dusas vieta mūžīgi, šeit Es dzīvošu, jo tās Man gribās.
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
Svētīdams Es svētīšu viņas barību un paēdināšu viņas nabagus ar maizi,
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
Un apģērbšu viņas priesterus ar pestīšanu, un viņas svētie gavilēt gavilēs.
17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
Tur Es Dāvidam uzcelšu ragu, došu spīdekli Savam svaidītam.
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
Viņa ienaidniekus Es apģērbšu ar kaunu, bet viņam ziedēs viņa kronis.
