Псалми 132
1 Пісня проча́н.
Canticum graduum. Memento Domine David, et omnis mansuetudinis eius:
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
Sicut iuravit Domino, votum vovit Deo Iacob:
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
Si introiero in tabernaculum domus meæ, si ascendero in lectum strati mei:
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
Si dedero somnum oculis meis, et palpebris meis dormitationem:
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
Et requiem temporibus meis: donec inveniam locum Domino, tabernaculum Deo Iacob.
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
Ecce audivimus eam in Ephrata: invenimus eam in campis silvæ.
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
Introibimus in tabernaculum eius: adorabimus in loco, ubi steterunt pedes eius.
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
Surge Domine in requiem tuam, tu et arca sanctificationis tuæ.
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
Sacerdotes tui induantur iustitiam: et sancti tui exultent.
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
Propter David servum tuum, non avertas faciem Christi tui.
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
Iuravit Dominus David veritatem, et non frustrabitur eam: de fructu ventris tui ponam super sedem tuam.
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
Si custodierint filii tui testamentum meum, et testimonia mea hæc, quæ docebo eos: Et filii eorum usque in sæculum, sedebunt super sedem tuam.
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
Quoniam elegit Dominus Sion: elegit eam in habitationem sibi.
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
Hæc requies mea in sæculum sæculi: hic habitabo, quoniam elegi eam.
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
Viduam eius benedicens benedicam: pauperes eius saturabo panibus.
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
Sacerdotes eius induam salutari: et sancti eius exultatione exultabunt.
17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
Illuc producam cornu David, paravi lucernam Christo meo.
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
Inimicos eius induam confusione: super ipsum autem efflorebit sanctificatio mea.
