Псалми 132
1 Пісня проча́н.
Canticum graduum. [Memento, Domine, David, et omnis mansuetudinis ejus:
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
sicut juravit Domino; votum vovit Deo Jacob:
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
Si introiero in tabernaculum domus meæ; si ascendero in lectum strati mei;
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
si dedero somnum oculis meis, et palpebris meis dormitationem,
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
et requiem temporibus meis, donec inveniam locum Domino, tabernaculum Deo Jacob.
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
Ecce audivimus eam in Ephrata; invenimus eam in campis silvæ.
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
Introibimus in tabernaculum ejus; adorabimus in loco ubi steterunt pedes ejus.
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
Surge, Domine, in requiem tuam, tu et arca sanctificationis tuæ.
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
Sacerdotes tui induantur justitiam, et sancti tui exsultent.
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
Propter David servum tuum non avertas faciem christi tui.
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
Juravit Dominus David veritatem, et non frustrabitur eam: De fructu ventris tui ponam super sedem tuam.
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
Si custodierint filii tui testamentum meum, et testimonia mea hæc quæ docebo eos, et filii eorum usque in sæculum sedebunt super sedem tuam.
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
Quoniam elegit Dominus Sion: elegit eam in habitationem sibi.
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
Hæc requies mea in sæculum sæculi; hic habitabo, quoniam elegi eam.
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
Viduam ejus benedicens benedicam; pauperes ejus saturabo panibus.
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
Sacerdotes ejus induam salutari, et sancti ejus exsultatione exsultabunt.
17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
Illuc producam cornu David; paravi lucernam christo meo.
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
Inimicos ejus induam confusione; super ipsum autem efflorebit sanctificatio mea.]
