Псалми 132
1 Пісня проча́н.
Wallfahrtslieder. Gedenke, Jahwe, David, all' seine Mühsal!
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
ihm, der Jahwe schwur, dem Starken Jakobs gelobte:
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
“Ich will mein Wohngezelt nicht betreten, noch das Bett meines Lagers besteigen,
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
“will meinen Augen keinen Schlaf gönnen, meinen Wimpern keinen Schlummer,
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
“bis ich für Jahwe eine Stätte gefunden, eine Wohnung für den Starken Jakobs.”
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
Siehe, wir haben von ihr gehört in Ephrat, haben sie gefunden in Waldgefilden.
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
Laßt uns in seine Wohnung eingehen, vor dem Schemel seiner Füße niederfallen!
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
Brich auf, Jahwe, nach deiner Ruhestätte, du und deine mächtige Lade!
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
Deine Priester seien angethan mit rechtem Verhalten, und deine Frommen mögen jubeln!
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
Um deines Knechtes Davids willen weise deinen Gesalbten nicht ab!
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
Jahwe hat David einen wahrhaftigen Eid geschworen, von dem er nicht abgehen wird: “Einen, der deinem Leib entsprossen, will ich auf deinen Thron setzen!”
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
Wenn deine Söhne meinen Bund beobachten und meine Zeugnisse, die ich sie lehren werde, so sollen auch ihre Söhne für immer auf deinem Throne sitzen.
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
Denn Jahwe hat Zion erwählt, hat es zum Wohnsitze für sich begehrt:
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
“Dies ist für immer meine Ruhestätte; hier will ich wohnen, denn nach ihr verlangte ich.
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
“Ich will Zion reichlich segnen, ihre Armen mit Brot sättigen.
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
“Ihre Priester will ich mit Heil bekleiden, und ihre Frommen sollen fröhlich jubeln.
17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
“Daselbst will ich David Macht verleihen, eine Leuchte zurichten meinem Gesalbten.
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
“Seine Feinde will ich in Schande kleiden, doch auf ihm soll seine Krone glänzen!”
