Псалми 132
1 Пісня проча́н.
(Sang til Festrejserne.) HERRE, kom David i Hu for al hans møje,
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
hvorledes han tilsvor HERREN, gav Jakobs Vældige et Løfte:
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
"Jeg træder ej ind i mit Huses Telt, jeg stiger ej op på mit Leje,
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
under ikke mine Øjne Søvn, ikke mine Øjenlåg Hvile,
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
før jeg har fundet HERREN et Sted, Jakobs Vældige en Bolig!"
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
"Se, i Efrata hørte vi om den, fandt den på Ja'ars Mark;
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
lad os gå hen til hans Bolig, tilbede ved hans Fødders Skammel!"
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
HERRE, bryd op til dit Hvilested, du og din Vældes Ark!
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
Dine Præster være klædte i Retfærd, dine fromme synge med Fryd!
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
For din Tjener Davids Skyld afvise du ikke din Salvede!"
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
HERREN tilsvor David et troværdigt, usvigeligt Løfte: "Af din Livsens Frugt vil jeg sætte Konger på din Trone.
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
Såfremt dine Sønner holder min Pagt og mit Vidnesbyrd, som jeg lærer dem, skal også deres Sønner sidde evindelig på din Trone!
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
Thi HERREN har udvalgt Zion, ønsket sig det til Bolig:
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
Her er for evigt mit Hvilested, her vil jeg bo, thi det har jeg ønsket.
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
Dets Føde velsigner jeg, dets fattige mætter jeg med Brød,
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
dets Præster klæder jeg i Frelse, dets fromme skal synge med Fryd.
17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
Der lader jeg Horn vokse frem for David, sikrer min Salvede Lampe.
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
Jeg klæder hans Fjender i Skam, men på ham skal Kronen stråle!"
