Псалми 132
1 Пісня проча́н.
Herre! kom David i Hu for alle hans Lidelser,
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
ham, som tilsvor Herren og lovede Jakobs mægtige:
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
„Jeg vil ikke gaa ind i mit Hus's Telt, jeg vil ikke opstige paa min Sengs Leje;
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
jeg vil ikke lade mine Øjne sove, eller mine Øjenlaage blunde,
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
førend jeg finder et Sted for Herren, en Bolig for Jakobs mægtige.”
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
Se, vi hørte om den i Efrata; vi fandt den paa Jaars Mark.
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
Vi ville gaa ind i hans Bolig, vi ville tilbede for hans Fødders Fodskammel.
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
Herre! staa op til din Hvile, du og din Magts Ark.
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
Lad dine Præster klæde sig med Retfærdighed og dine hellige synge med Fryd.
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
For David, din Tjeners Skyld, forskyd ikke din Salvedes Ansigt!
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
Herren tilsvor David den Sandhed, fra hvilken han ikke vilde vige: „Af dit Livs Frugt vil jeg sætte en Mand paa din Trone.”
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
Dersom dine Børn holde min Pagt og mine Vidnesbyrd, som jeg vil lære dem, da skulle og deres Børn altid sidde paa din Trone.
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
Thi Herren har udvalgt Zion, han har begæret sig den til Bolig:
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
„Den er min Hvile altid, her vil jeg bo; thi jeg har begæret den.
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
Jeg vil velsigne Spisen der, jeg vil mætte de fattige der med Brød.
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
Og jeg vil klæde dens Præster med Salighed, og dens hellige skulle synge med Fryd.
17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
Der vil jeg lade et Horn opvokse for David; jeg har beredt en Lampe for min Salvede.
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
Hans Fjender vil jeg klæde i Skam, men paa ham skal hans Krone blomstre.
