Псалми 132
1 Пісня проча́н.
Песен на възкачванията. Помни, Господи, заради Давида, Всичките му скърби,
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
Как се кле на Господа, И се обрече на Силния Яковов, като каза:
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
Непременно няма да вляза в шатъра на къщата си, Нито ще се кача на постланото си легло,
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
Няма да дам сън на очите си, Или дрямка на клепачите си,
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
Докато не намеря място за Господа, Обиталище за Силния Яковов.
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
Ето, ние чухме, че той бил в Ефрата; Намерихме го в полетата на Яара.
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
Нека влезем в скинията Му, Нека се поклоним при подножието Му.
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
Стани, Господи, и влез в покоя Си. Ти и ковчега на Твоята сила;
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
Свещениците Ти да бъдат облечени с правда, И светиите Ти нека викат радостно.
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
Заради слугата Си Давида Недей отблъсква лицето на помазаника Си.
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
Господ се кле с вярност на Давида, - И няма да пристъпи думата Си, - Казвайки: От рожбата на тялото ти Ще сложа на престола ти.
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
Ако чадата ти опазят Моя завет И Моите свидетелства, на които ще ги науча, То и техните чада ще седят за винаги на престола ти.
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
Защото Господ избра Сиона, Благоволи да обитава в него.
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
Това, каза Той, Ми е покой до века: Тук ще обитавам, защото го пожелах.
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
Ще благоволя изобилно храната му! Сиромасите му ще наситя с хляб.
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
Ще облека и свещениците му със спасение; И светиите му ще възклицават от радост.
17 Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
Там ще направя да изникне рог от Давида; Приготвих светилник за помазаника Си.
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
Неприятелят му ще облека със срам; А на него ще блещи короната.
