Псалми 130

1 Пісня проча́н.

En sang ved festreisene. Av det dype kaller jeg på dig, Herre!

2 Господи, ночуй же мій голос! Нехай уші Твої будуть чу́лі на голос блага́ння мого́!

Herre, hør min røst, la dine ører akte på mine inderlige bønners røst!

3 Якщо, Господи, бу́деш зважа́ти на беззако́ння, — хто всто́їть, Влади́ко?

Dersom du, Herre, vil gjemme på misgjerninger, Herre, hvem kan da bli stående?

4 Бо в Тебе проба́чення, щоб боятись Тебе.

For hos dig er forlatelsen, forat du må fryktes.

5 Я наді́юсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я впова́ю.

Jeg bier efter Herren, min sjel bier, og jeg venter på hans ord.

6 Виглядає душа моя Господа більш, ніж пора́нку сторо́жа, що до ранку вона стереже́.

Min sjel venter på Herren mere enn vektere på morgenen, vektere på morgenen.

7 Хай наді́ю складає Ізра́їль на Господа, бо з Господом милість, і велике визво́лення з Ним,

Vent på Herren, Israel! For hos Herren er miskunnheten, og megen forløsning er hos ham,

8 і Ізра́їля ви́зволить Він від усіх його про́гріхів!

og han skal forløse Israel fra alle dets misgjerninger.