Псалми 130

1 Пісня проча́н.

(Sang til Festrejserne.) Fra det dybe råber jeg til

2 Господи, ночуй же мій голос! Нехай уші Твої будуть чу́лі на голос блага́ння мого́!

o Herre hør min Røst! Lad dine Ører lytte til min tryglende Røst!

3 Якщо, Господи, бу́деш зважа́ти на беззако́ння, — хто всто́їть, Влади́ко?

Tog du Vare, HERRE, på Misgerninger, Herre, hvo kunde da bestå?

4 Бо в Тебе проба́чення, щоб боятись Тебе.

Men hos dig er der Syndsforladelse, at du må frygtes.

5 Я наді́юсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я впова́ю.

Jeg håber. på HERREN, min Sjæl håber på hans Ord,

6 Виглядає душа моя Господа більш, ніж пора́нку сторо́жа, що до ранку вона стереже́.

på Herren bier min Sjæl mer end Vægter på Morgen, Vægter på Morgen.

7 Хай наді́ю складає Ізра́їль на Господа, бо з Господом милість, і велике визво́лення з Ним,

Israel, bi på HERREN! Thi hos HERREN er Miskundhed, hos ham er Forløsning i Overflod.

8 і Ізра́їля ви́зволить Він від усіх його про́гріхів!

Og han vil forløse Israel fra alle dets Misgerninger,