Псалми 129

1 Пісня проча́н.

Pogosto so me prizadeli od moje mladosti, naj sedaj reče Izrael,

2 Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, та мене не поду́жали!

pogosto so me prizadeli od moje mladosti, vendar niso prevladali zoper mene.

3 Ора́ли були́ на хребті́ моїм плугатарі́, поклали вони довгі бо́розни,

Orači so orali na mojem hrbtu; svoje brazde so naredili dolge.

4 та Господь справедливий, — Він шну́ри безбожних порва́в!

Gospod je pravičen; razsekal je vrvi zlobnih.

5 Нехай посоро́млені бу́дуть, і хай повідступа́ють назад усі ті, хто Сіона нена́видить!

Naj bodo zbegani in obrnjeni nazaj vsi, ki sovražijo Sion.

6 Бодай стали вони, як трава на даха́х, що всихає вона, поки ви́росте,

Naj bodo kakor trava na hišnih strehah, ki ovene preden zraste,

7 що нею жмені своєї жнець не напо́внить, ані обере́мка свого в'яза́льник,

s čimer kosec ne napolni svoje roke niti kdor veže snope svojega naročja.

8 і не скаже прохо́жий до них: „Благослове́ння Господнє на вас, благословля́ємо вас Ім'я́м Господа!“

[Naj] niti tisti, ki gredo mimo, ne rečejo: »Nad vami naj bo Gospodov blagoslov. Blagoslavljamo vas v Gospodovem imenu.«