Псалми 129

1 Пісня проча́н.

Ein song til høgtidsferderne. Mykje hev dei trengt meg alt ifrå min ungdom - so segje Israel -

2 Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, та мене не поду́жали!

mykje hev dei trengt meg alt ifrå min ungdom; men dei hev ikkje fenge bugt med meg.

3 Ора́ли були́ на хребті́ моїм плугатарі́, поклали вони довгі бо́розни,

På min rygg hev pløgjarar pløgt, dei hev gjort sine forer lange.

4 та Господь справедливий, — Він шну́ри безбожних порва́в!

Herren er rettferdig, han hev hogge av reipi til dei ugudlege.

5 Нехай посоро́млені бу́дуть, і хай повідступа́ють назад усі ті, хто Сіона нена́видить!

Dei skal skjemmast og vika attende alle som hatar Sion.

6 Бодай стали вони, як трава на даха́х, що всихає вона, поки ви́росте,

Dei skal verta som gras på taki, som visnar fyrr det fær veksa;

7 що нею жмені своєї жнець не напо́внить, ані обере́мка свого в'яза́льник,

slåttaren fær ikkje handi full, og bundelbindaren ikkje eit fang.

8 і не скаже прохо́жий до них: „Благослове́ння Господнє на вас, благословля́ємо вас Ім'я́м Господа!“

Og dei som gjeng framum, segjer ikkje: «Herrens velsigning vere yver dykk, me velsignar dykk i Herrens namn!»