Псалми 129

1 Пісня проча́н.

Kanto de suprenirado. Multe oni afliktis min de post mia juneco, Diras Izrael,

2 Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, та мене не поду́жали!

Multe oni afliktis min de post mia juneco, Sed oni min ne pereigis.

3 Ора́ли були́ на хребті́ моїм плугатарі́, поклали вони довгі бо́розни,

Sur mia dorso plugis plugistoj, Faris siajn sulkojn longaj.

4 та Господь справедливий, — Він шну́ри безбожних порва́в!

La Eternulo estas justa; Li dishakis la ŝnurojn de la malvirtuloj.

5 Нехай посоро́млені бу́дуть, і хай повідступа́ють назад усі ті, хто Сіона нена́видить!

Hontiĝu kaj turniĝu malantaŭen Ĉiuj malamantoj de Cion.

6 Бодай стали вони, як трава на даха́х, що всихає вона, поки ви́росте,

Ili estu kiel tegmenta herbo, Kiu forvelkas, antaŭ ol oni ĝin elŝiris;

7 що нею жмені своєї жнець не напо́внить, ані обере́мка свого в'яза́льник,

Per kiu ne plenigas rikoltanto sian manon Nek garbiganto sian baskon.

8 і не скаже прохо́жий до них: „Благослове́ння Господнє на вас, благословля́ємо вас Ім'я́м Господа!“

Kaj la preterirantoj ne diros: Beno de la Eternulo estu al vi, Ni benas vin per la nomo de la Eternulo.