Псалми 129

1 Пісня проча́н.

A song for pilgrims going up to Jerusalem. Many enemies have attacked from the time I was young. Let everyone in Israel say:

2 Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, та мене не поду́жали!

Many enemies have attacked from the time I was young, but they never defeated me.

3 Ора́ли були́ на хребті́ моїм плугатарі́, поклали вони довгі бо́розни,

They beat me on my back, leaving long furrows as if it had been ploughed by a farmer.

4 та Господь справедливий, — Він шну́ри безбожних порва́в!

But the Lord does what is right: he has cut me free from the ropes of the wicked.

5 Нехай посоро́млені бу́дуть, і хай повідступа́ють назад усі ті, хто Сіона нена́видить!

May everyone who hates Zion be driven back in humiliating defeat.

6 Бодай стали вони, як трава на даха́х, що всихає вона, поки ви́росте,

May they be like grass that grows on a roof that withers before it can be harvested,

7 що нею жмені своєї жнець не напо́внить, ані обере́мка свого в'яза́льник,

There's not enough even for a reaper to hold, not enough even for the binder to bind.

8 і не скаже прохо́жий до них: „Благослове́ння Господнє на вас, благословля́ємо вас Ім'я́м Господа!“

May passers-by not say to them, “The blessing of the Lord be on you; we bless you in the name of the Lord.”