Псалми 129

1 Пісня проча́н.

(Sang til Festrejserne.) De trængte mig hårdt fra min ungdom - så siger Israel

2 Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, та мене не поду́жали!

de trængte mig hårdt fra min Ungdom, men kued mig ikke.

3 Ора́ли були́ на хребті́ моїм плугатарі́, поклали вони довгі бо́розни,

Plovmænd pløjed min Ryg, trak lange Furer;

4 та Господь справедливий, — Він шну́ри безбожних порва́в!

retfærdig er HERREN, han overskar de gudløses Reb.

5 Нехай посоро́млені бу́дуть, і хай повідступа́ють назад усі ті, хто Сіона нена́видить!

Alle, som hader Zion, skal vige med Skam,

6 Бодай стали вони, як трава на даха́х, що всихає вона, поки ви́росте,

blive som Græs på Tage, der visner, førend det skyder Strå,

7 що нею жмені своєї жнець не напо́внить, ані обере́мка свого в'яза́льник,

og ikke fylder Høstkarlens Hånd og Opbinderens Favn;

8 і не скаже прохо́жий до них: „Благослове́ння Господнє на вас, благословля́ємо вас Ім'я́м Господа!“

Folk, som går forbi, siger ikke: "HERRENs Velsignelse over eder! Vi velsigner eder i HERRENs Navn!"