Псалми 129

1 Пісня проча́н.

De trængte mig haardt fra min Ungdom af — saa sige Israel! —

2 Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, та мене не поду́жали!

de trængte mig haardt fra min Ungdom af; dog kunde de ikke overvælde mig.

3 Ора́ли були́ на хребті́ моїм плугатарі́, поклали вони довгі бо́розни,

Plovmændene pløjede paa min Ryg, de droge deres Furer lange.

4 та Господь справедливий, — Він шну́ри безбожних порва́в!

Herren er retfærdig, han overhuggede de ugudeliges Reb.

5 Нехай посоро́млені бу́дуть, і хай повідступа́ють назад усі ті, хто Сіона нена́видить!

De skulle beskæmmes og vige tilbage, alle de, som hade Zion.

6 Бодай стали вони, як трава на даха́х, що всихає вона, поки ви́росте,

De skulle blive som Græs paa Tagene, som tørres, førend nogen oprykker det;

7 що нею жмені своєї жнець не напо́внить, ані обере́мка свого в'яза́льник,

af hvilket Høstmanden ikke fylder sin Haand, ej heller den, som binder Neg, sin Arm.

8 і не скаже прохо́жий до них: „Благослове́ння Господнє на вас, благословля́ємо вас Ім'я́м Господа!“

Og de, som gaa forbi, sige ikke: Herrens Velsignelse være over eder! Vi velsigne eder i Herrens Navn.