Псалми 128

1 Пісня проча́н.

Ein song til høgtidsferderne. Sæl er kvar den som ottast Herren, som ferdast på hans vegar!

2 Коли труд своїх рук будеш їсти, — блаже́н ти, і до́бре тобі!

Det dine hender avlar, skal du njota, sæl er du, og det gjeng deg vel.

3 Твоя жінка в кута́х твого дому — як та виногра́дина плі́дна, твої діти навко́ло твого стола́ — немов саджанці́ ті оли́вкові!

Kona di er som eit fruktrikt vintre inne i ditt hus; borni dine er som oljekvister kringum bordet ditt.

4 Оце так буде поблагосло́влений муж, що боїться він Господа!

Sjå, soleis vert den mann velsigna, som ottast Herren.

5 Нехай поблагосло́вить тебе Господь із Сіо́ну, — і побачиш добро́ Єрусалиму по всі́ дні свого життя,

Herren signe deg frå Sion! sjå med lyst på Jerusalems lukka alle dine livedagar!

6 і побачиш ону́ків своїх! Мир на Ізраїля!

Og måtte du sjå born av dine born! Fred vere yver Israel!