Псалми 126
Внегда возвратити Господу плен Сионь, быхом яко утешени.
2 Наші у́ста тоді були́ повні весе́лощів, а язик наш — співа́ння! Казали тоді між наро́дами: Велике вчини́в Господь з ними!“
Тогда исполнишася радости уста наша, и язык наш веселия: тогда рекут во языцех: возвеличил есть Господь сотворити с ними.
3 Велике вчини́в Господь з нами, — були ра́дісні ми!
Возвеличил есть Господь сотворити с нами: быхом веселящеся.
4 Вернися ж із нашим поло́ном, о Господи, немо́в ті джере́ла, на пі́вдень!
Возврати, Господи, пленение наше, яко потоки югом.
5 Хто сіє з слізьми́, зо спі́вом той жне:
Сеющии слезами, радостию пожнут.
6 все хо́дить та плаче, хто но́сить торби́ну насіння на по́сів, — та ве́рнеться з співом, хто но́сить снопи́ свої!
Ходящии хождаху и плакахуся, метающе семена своя: грядуще же приидут радостию, вземлюще рукояти своя.
