Псалми 126
Кад враћаше Господ робље сионско, бејасмо као у сну.
2 Наші у́ста тоді були́ повні весе́лощів, а язик наш — співа́ння! Казали тоді між наро́дами: Велике вчини́в Господь з ними!“
Тада уста наша беху пуна радости, и језик наш певања. Тада говораху по народима: Велико дело чини Господ на њима.
3 Велике вчини́в Господь з нами, — були ра́дісні ми!
Велико дело чини Господ на нама; развеселисмо се.
4 Вернися ж із нашим поло́ном, о Господи, немо́в ті джере́ла, на пі́вдень!
Враћај, Господе, робље наше, као потоке на сасушену земљу.
5 Хто сіє з слізьми́, зо спі́вом той жне:
Који су са сузама сејали, нека жању с певањем.
6 все хо́дить та плаче, хто но́сить торби́ну насіння на по́сів, — та ве́рнеться з співом, хто но́сить снопи́ свої!
Иде и плаче који носи семе да сеје; поћи ће с песмом носећи снопове своје.
