Псалми 126
Ein song til høgtidsferderne. Då Herren førde Sions fangar heim att, då var me som drøymande.
2 Наші у́ста тоді були́ повні весе́лощів, а язик наш — співа́ння! Казали тоді між наро́дами: Велике вчини́в Господь з ними!“
Då fylltest vår munn med lått, og vår tunga med fagnadrop. Då sagde dei millom heidningarne: «Store ting hev Herren gjort mot desse.»
3 Велике вчини́в Господь з нами, — були ра́дісні ми!
Store ting hev Herren gjort mot oss, og me vart glade.
4 Вернися ж із нашим поло́ном, о Господи, немо́в ті джере́ла, на пі́вдень!
Herre, før du våre fangar heim att som bekkjer i Sudlandet!
5 Хто сіє з слізьми́, зо спі́вом той жне:
Dei som sår med tåror, skal hausta med glederop.
6 все хо́дить та плаче, хто но́сить торби́ну насіння на по́сів, — та ве́рнеться з співом, хто но́сить снопи́ свої!
Dei gjeng av stad og græt og ber sitt såkorn. So kjem dei att med fagnadrop og ber sine kornband.
