Псалми 126
Svētku dziesma. Kad Tas Kungs atkal atveda Ciānas cietumniekus, tad mēs bijām tā kā kas sapņus redz;
2 Наші у́ста тоді були́ повні весе́лощів, а язик наш — співа́ння! Казали тоді між наро́дами: Велике вчини́в Господь з ними!“
Tad mūsu mute bija pilna smiešanās un mūsu mēle pilna gavilēšanas; tad sacīja starp pagāniem: Tas Kungs lielas lietas pie šiem ir darījis.
3 Велике вчини́в Господь з нами, — були ра́дісні ми!
Tas Kungs lielas lietas pie mums ir darījis, par to priecājamies.
4 Вернися ж із нашим поло́ном, о Господи, немо́в ті джере́ла, на пі́вдень!
Ak Kungs, atved atpakaļ mūsu cietumniekus, kā upes dienvidu zemē!
5 Хто сіє з слізьми́, зо спі́вом той жне:
Kas ar asarām sēj, ar gavilēšanu pļaus;
6 все хо́дить та плаче, хто но́сить торби́ну насіння на по́сів, — та ве́рнеться з співом, хто но́сить снопи́ свої!
Tie aiziet un raud, dārgu sēklu nesdami, bet tiešām ar prieku tie atkal nāks un nesīs savus kūlīšus.
